Крістофер Перрі

З Крістофером я познайомилася у квітні 2022 року. Він відгукнувся на прохання допомогти возити мене та мого друга, іноземного блогера і волонтера, по Київській області, щоб задокументувати сліди війни. На відміну від багатьох іноземців, які приїхали до України на початку повномасштабного вторгнення у пошуках слави, Крістофер не прагнув визнання, не сидів у кав’ярнях Львова — він вже тоді рвався на фронт, щоб евакуйовувати людей. Його відвага неймовірно вражала, і я намагалася зрозуміти, чому молодий британець готовий ризикувати життям заради України.

За майже рік Крістофер та його друзі-волонтери евакуювали понад 400 людей із лінії зіткнення. 6 січня він та його друг Ендрю поїхали в Соледар, щоб врятувати стареньку жінку, але місто вже захопили вагнерівці. Ймовірно, вони катували і жорстоко вбили хлопців.

Кріс показав, що для того, щоб зробити щось важливе для країни, не потрібно бути культурно чи національно прив’язаним до неї.