Олег Биховець

Якби я зараз зібрала всіх, хто зустрічав Олега на своєму шляху, ніхто не зміг би згадати випадку, де він був би несправедливим, завдав образи чи болю. Олег ніби збирав цей світ у свої долоні: грів тих, кому було холодно, і дмухав на тих, хто потерпав від спеки. Він був футбольним талантом. На сторінці його рідного клубу «Волинка» ім'я Олега досі згадують майже в кожному пості — від гольової передачі до титулу кращого бомбардира сезону. Він чудово жартував і вмів знаходити підхід до кожного. З окопів писав друзям щось на кшталт: «Як твоя депресія? Ти лікуєшся?». У ньому жив цілий світ. І росіяни вбили його.

Світ, попри все, добрий до тих, хто, навіть мавши холод у своїх долонях, шукає способи зігріти його. У світі безліч зла, воно проникає в кожну шпаринку. Але важливо не те, наскільки ти схожий зі злом, а те, скільки в тобі є добра, щоб протистояти йому. У світі не стало нашого Гаррі Поттера без окулярів і зі шрамами від мінометного обстрілу, але збереглися його обійми й вічне: «сподіваюся, ми не загубимося».