Владислав Андрієць

Джміль. Навічно 19-ти річний хлопчина з селища Лазурного Херсонської області. Приймав участь у мітингах проти окупантів у рідному місті Херсоні, після долучився до патріотичного руху Кіровоградщини. Став до лав ЗСУ, як тільки виповнилось 18 років. Пишався, що був у складі розвідки і виконував задачі у важких боях більшості гарячих напрямків - Бахмут, Серебрянка, Часів Яр, Куп'янськ.
Кредо його бойового шляху: "Втомлені, але не скорені". В останню добу свого життя він написав повідомлення: "Я відчуваю себе людиною. Я витягнув хлопців звідти, звідки не реально було. Я зробив все, що зміг і врятував їх".
Загинув при виконанні бойового завдання в районі н. п. Новосадове Донецької області.

Джміль навчив мене знаходити сили, мати позивтиний настрій та завжди йти до кінця, якби тяжко не було. Він був для всіх вірним побратимом та командиром, за яким всі завжди йшли в бій і були впевнені, що яким би важким не був вихід, вони завжди повернуться назад.