Андрій Чертов

Живе і в памʼяті, і в нашій доньці- маленькій сильній Соломії, яка народилась після загибелі Андрія і про яку він не дізнався. Щодня пишу йому, розповідаю як ми, як любимо і сумуємо. Чекаю, що він ось-ось відкриє двері і скаже: «Мишка, пробач. Це все було спецоперацією і вже закінчилось. Я дуже люблю вас.» Міцно обійме і більше ніколи не покине.
Щодня люблю сильніше, вірю в те, що ми зустрінемось в іншому світі, щоб прожити там так, як ми хотіли це зробити тут - до останнього подиху, тримаючись за руки.
Андрій завжди поспішав - жити, любити, дихати. Хотів більше встигнути. В 20 років, завдяки своїй наполегливості і величезному бажанню, доєднався до 47 ОМБр добровольцем, бо вважав це обовʼязком справжнього чоловіка. Вірний, надійний друг і побратим. Сміливий, відважний, рішучий і наполегливий. Стільки планів було на це життя. А без нього і життя нема.
Ми повинні були загинути разом, бо служили разом і завжди були поруч. Але напевно мені не пощастило і наші світи розділились.

Жити. Радіти дрібницям. Цінувати момент. Любити по-справжньому.
Мені пощастило кохати і бути коханою такого неймовірного Чоловіка.